Фото: створено chatgpt
Збір на власну картку — не завжди найкращий вибір
«Збір на власну картку, як інструмент вже застарів», – пояснює Антон Дорожан. Дебетові картки призначені для зарахувань, скажімо, зарплати. А коли клієнту починають падати дуже часто різні суми від різних осіб, хоч людина не попереджала про збір, для будь-якого банку це – підозрілі операції, які потрібно перевірити. Бо ж раптом людину взламали.
У цьому випадку банк може зателефонувати клієнту і попросити надати підтвердження походження цих грошей. Адже законодавство України вимагає від банків відслідковувати походження грошей, їх законність. У тому числі і для запобігання терористичній і корупційній діяльності. А може й просто заблокувати суму, бо раптом сталась якась системна помилка тощо.
Банк відреагує і на суми, і на кількість надходжень. «Для кожного банку і навіть кожного клієнта ця межа своя, і вона може бути переглянута: сьогодні, наприклад, 50, а на завтра обставини можуть змінитись, і це вже 40 чи 60, – зауважує голова БФ ПриватБанку. – Ризик-менеджмент кожного банку оперує певними середньостатистичними цифрами”. Надходження великого донату, якщо такого не було в практиці особи чи організації, також приверне увагу. Обмеження щодо громадян України перш за все покладаються фінмоніторингом НБУ, що зобов’язує банки звертати увагу на нестандартні зарахування. «Не можемо називати конкретні суми лімітів, але точно знаємо, наприклад, що ліміт для зарахування на картку і перерахунку будь-якого неідентифікованого клієнта – до 30 000 грн. Це сума ліміту на один платіж на одного такого клієнта, – розповідає Дорожан. – 29 999 грн ми ще можемо прийняти на будь-який благодійний збір від користувача, який не є нашим клієнтом (не ідентифікований в нашому банку)». А більше на дві гривні – вже ні.
У податковій не дрімають
Якщо людина не є зареєстрованим волонтером, не діє через юридичну особу, яка має право займатись благодійною діяльністю, і не може підтвердити цільове використання коштів, то за нормами Податкового кодексу України, донати можуть розцінити як дохід (будь-які надходження фізичній особі потенційно вважаються її доходом). А якщо це дохід, він підлягає оподаткуванню ПДФО (18%), військовим збором (1,5%). Регулярні надходження також можуть порахувати оплатами за товар чи послуги і перекваліфікувати справу як незареєстровану підприємницьку діяльність. За оцінкою порушень, податкова може призначити донарахування податків, оштрафувати (на 25% від суми недоплати, якщо це перше порушення, 50% — якщо повторне і 75% — якщо систематичне), а то й запідозрити у шахрайстві, призначити перевірки.
Тобто, якщо зібрали 100 000 грн, на податки піде 19 500 грн, штраф – ще мінус 25% від суми податків (~4 875 грн). А коли визнають збір підприємницькою діяльністю без реєстрації, то відповідно до Кодексу про адміністративні порушення (ст. 164), штраф становитиме 17 000 – 34 000 грн, при повторному порушенні – 34 000 – 85 000 грн, а то й конфіскація доходу.
Як мінімум, завжди слід просити донаторів вказувати чітке призначення платежу (“благодійна допомога на лікування”, “подарунок” тощо), подбати про папери, що підтвердять витрати на Сили оборони чи гуманітарні цілі. Тобто банківські виписки, чеки й накладні, акти передачі (наприклад, військовим). Для підтвердження потреби у зборі коштів слід мати, наприклад, довідку від лікаря, рахунок на лікування тощо. Як мінімум те, що може пояснити сам факт благодійного збору: скріншоти з постами, оголошеннями.
Фото: ПриватБанк
Шукайте сучасний інструмент для зборів
Щоб убезпечитися від неприємностей, у банках, з якими співпрацюєте, треба поцікавитись, які сучасні інструменти слід застосувати для збору коштів. «У ПриватБанку це – Конверти. Створюючи конверт, ви декларуєте його мету і призначення цих коштів, а також можете розрахуватися безпосередньо з конверта за товари чи послуги. Якщо задекларована мета збору коштів на конверт підтверджується тим, на що кошти з нього були витрачені, — банк це бачить і не задає додаткових питань. Якщо ж ви декларували збір коштів на конверт на благодійну допомогу хворим дітям, а зібрані кошти перерахували на придбання, скажімо, авто, то це безперечно викличе нерозуміння не лише в банку, але і в людей, які довірили свої кошти», – пояснює Дорожан.
Такий Конверт може використати і фізична особа, і фонд або ГО, які мають право проводити благодійну діяльність відповідно до своїх статутних і реєстраційних документів. Якщо немає такого спеціального безпосереднього інструмента для благодійних зборів, в банку можуть дати IBAN-рахунок чи спеціальний номер картки (у більшості банків може бути передбачена умовна «волонтерська картка»). Конверт – просто найсучасніший і найзручніший спосіб збирати, бо він вже підв’язується автоматично під IBAN клієнта, його особистий рахунок. «Принцип той самий (через картку чи Конверт), тільки різний інтерфейс і немає фізичної картки до Конверта», – говорить Антон Дорожан. Але інструменти типу Конверта викликають більше довіри і загалом надійніші. Номер картки ж ні про що не каже: ми бачимо тільки реквізити і прізвище з ініціалами отримувача. А на Конверті, як і інструментах інших банків вже є опис збору, бігунок, який інформує, скільки вже зібрали. «Це – про культуру благодійності. Яка тримається вже не суто на довірі, а на прозорому інформуванні про динаміку збору і чітко зафіксовану ціль», – пояснює експерт з питань благодійності.
З банком доведеться бути відвертим
«Важливе правило: людина, яка хоче почати збір, повинна бути в діалозі зі своїм банком. Вирішив спробувати збирати кошти на благодійність – на Конверт, на рахунок чи в інший спосіб: подзвони банку і попередь, що відкриваєш збір і розраховуєш приблизно на таку-то суму, таку-то кількість операцій», – наголошує Дорожан. Що це буде допомога Силам оборони, купівля техніки чи матеріалів. І попросіть переглянути, які за рахунком вже є встановлені обмеження. Бо коли різко зміниться архітектура транзакцій, банк, який не попереджений завчасно, порахує добру справу ризиковою.
Припустимо, клієнт років зо п’ять тихо отримував якусь середню зарплату. Банк знав про нього, що проводить стандартні транзакції десь у супермаркетах тощо. «Ви в банку заповнюєте анкету – скільки дітей маєте, де працюєте тощо, щоб банк розумів, які транзакції для вас неризикові, – розповідає Антон Дорожан. – І коли змінюється хоч якийсь статус, дані треба оновлювати, бо банк для збереження ваших же коштів може обмежити спроможність списань або зарахувань на вашу картку». І якщо клієнт нічого не міняв і не оновлював свій статус, а йому за день падає річна сума обороту: банк кинеться дбати про безпеку клієнта на свій лад. Швидко блокуватиме картку, а далі викликатиме клієнта на розмову: чи, бува, не втратив рахунок чи картку. Тому краще клієнтові почати цю розмову самому якомога раніше, ніж потім нарікати на банк. «Фінустанова ж намагається просто запобігти більшій біді», – пояснює логіку Дорожан.
Наприклад, новий збір відкривається на лікування чи потреби притулку для тварин. Для цього зазвичай відкривають окрему картку, яка має найменший тариф на зарахування з різних джерел. «Кожен банк залежно від особливостей ризик-менеджменту має свій стандартний перелік питань: які кошти плануєте до зарахування, до якого рівня можемо вам підвищити ліміт тощо», – розповідає наш експерт. Можуть і підтвердження попросити: довідку від лікаря з діагнозом, запит від військової частини, рахунок на ліки чи товари, які треба купити. Банк це все аналізує, перевіряє (наприклад, чи в соцмережах вказана картка саме цієї людини) і залежно від цілі збору знімає обмеження по кількості чи сумі транзакцій.
Фото: ПриватБанк
Антон Дорожан, директор корпоративного благодійного фонду ПриватБанку
Такі проблеми, до слова, можуть бути пов’язані й не з благодійністю. А коли клієнт, скажімо, вирішив здати авто за системою Трейд Ін і автосалон зараховує йому за те авто гроші на картку. А банк про те, що очікується велике зарахування, не попередили. «Банк в шоці: звідки мільйон? Звісно, триматиме цей мільйон на своїх транзитних рахунках, не перераховує», – пояснює співробітник ПриватБанку.
Переборщити в благодійності – теж реально
Якщо волонтер аж так добре постарався, що сума збору перевершила задекларовану, теж може бути неприємність. Вони навіть у відомих волонтерів свого часу виникали, коли вони ще теж на картку збирали гроші. «Кажуть, умовно, що ціль 10 млн грн і ми обмеження зняли відповідно, а збір так добре пішов, що аж 11 набігло», – розповідає Антон Дорожан. Тож завжди краще виставляти відразу амбітні ліміти з запасом і слідкувати за ходом зборів. Бачите, що вже досягає вашого ліміту, який зафіксований у банку – не чекайте, поки перевалить ту суму, піднімайте ліміт ще раз.
Тонка справа – надходження з-за кордону. Ось вирішив хтось переказати на Сили оборони кошти через міжнародну систему швидких грошових переказів. Волонтер пробує зняти гроші готівкою, а в касі відділення кажуть – є обмеження НБУ, дають на день суму в еквіваленті, що не перевищує 100 тис. грн. А якщо повідомити банку, що треба отримати суму, то співробітник би сказав: просто нехай проведуть SWIFT-переказ (міжнародний банківський переказ у валюті), а ми вам його потім зарахуємо на доларову картку, яка безкоштовно відкривається. І будете з неї знімати потихеньку суму в межах щоденних лімітів.
А буває, великий донат з-за кордону прибуває готівкою, яку не декларували, наводить інший приклад Антон Дорожан. Звісно, справа хороша, але теж може створити зайвий клопіт. Бо клієнт, розуміючи, що не може покласти валюту на свій рахунок, міняє її в обміннику, а потім несе готівку в банк. «Де йому кажуть: не можемо прийняти більше встановленого ліміту, надайте документ, який підтверджує походження цих грошей (банки можуть прийняти скажімо 600 тис. грн готівкою на рахунок за день, але операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу – Ред.)», – розповідає директор БФ.
Клієнт робить висновок, що краще вже щоденно носити в банк по 599 тисяч. А банк спостерігає це два-три дні і на четвертий блокує рахунок – адже це нетипова поведінка, накопичується чималенька сума, а пояснення джерела доходів немає. Тоді доводиться довго і марудно розбиратися, шукати треба шляхи оформлення цієї добровільної пожертви, підтверджувати, звідки взялася… Все було б простіше, якби банк попередили: є благодійник, який продав дві автівки і хоче подарувати нам цю суму. І клієнта б проконсультували, які є обмеження та варіанти отримати донат прозоро і просто (наприклад, залучити нотаріуса, що підтвердив би отримання благодійного внеску на цільовий збір). «І тоді клієнт міг би принести відразу всю суму і навіть не міняти на гривні, банк би йому поміняв і поклав на рахунок сам», – запевняє Дорожан.
Фото: km.tax.gov.ua
Публікувати картку – безпечно, поки не подзвонять шахраї
Викладати свій номер карти для збору чи IBAN теоретично – безпечно. Бо рахунок можна тільки поповнити, а зняти без авторизації неможливо. Їх у банку ще й, залежно від суми, може бути кілька етапів. Транзакція на 100 грн – просто підтвердження в активній сесії клієнта, витрата умовних 5000 грн – вже дві авторизації, є додатковий ступінь верифікації. Аж до відеодзвінка клієнту, щоб банк міг впевнитись, що саме він виконує транзакцію. «Я як директор БФ ПриватБанку проводжу закупівлі, роблю в системі платежі на кілька мільйонів, і мені так само після авторизованого підтвердження і підписання ЕЦП все одно дзвонить банк і просить підтвердити платіж», – розповідає Антон Дорожан.
І номер картки в цьому сенсі мало відрізняється від IBAN. Але шахраї можуть намагатися якимось чином списати кошти. Для цього, крім номера карти, треба знати інші реквізити, як от CVV- код, та авторизуватись як клієнт. Оскільки шахрайські методи і майстерність постійно вдосконалюються, треба пам’ятати про це, відповідаючи на дзвінки з незнайомих номерів.
«Явних великих ризиків нема, але все одно Конверт більш захищений сучасний канал, – міркує Дорожан. – Клієнт взагалі не бачить внутрішніх процесів, тільки клікає коротке посилання і «провалюється» в систему банку й звідти донатить». За такими інструментами майбутнє, впевнений він. Раніше, коли благодійність ще не була такою поширеною в Україні, карток і кнопок LiqPay цілком вистачало. А зараз потрібні шляхи зарахувань, що викликають більше довіри до збору. Бо коли викладається оголошення про збір, ризикує не тільки волонтер, а й потенційні донатори, що не знають його особисто і можуть сумніватися, чи не шахрайство перед очима. А якщо вже банк дозволив відкрити Конверт на певну ціль, отже, верифікація пройдена і це аргумент для довіри. Більш того – це інструмент для прозорої звітності. Ми як Банк закликаємо усіх меценатів цікавитись звітами тих організацій і волонтерів, яким клієнти донатять, і пропагуємо культуру підзвітності і прозорості.
Залишились кошти – передай іншому
Якщо збирали, припустимо, на лікування, і після нього ще є залишок – він не ваш. Це залізна аксіома, яку чомусь не всі розуміють. Колись БФ ПриватБанку активно займався допомогою батькам онкохворих дітей, збирав кошти і надавав медикаменти. «Бувало, привозиш ліки на мільйон гривень від фонду. Дитина пролікувалась на 700 тис., а 300 лишилось – і батьки не залишають їх для лікування іншої дитини, не передають лікарні, а пробують продати їх іншим хворим, хоча самі не купили, а отримали безкоштовно, – розповідає Антон Дорожан. – На жаль, таке в благодійності часто трапляється».
Збирали на мою дитину, значить, це моє – в корені хибна думка. І юридична, і фізична особа повинна повернути невитрачені кошти тому, хто їх давав, або витратити на схожу мету. Закон про благодійницьку діяльність передбачає, що зібрані кошти можуть бути передаровані іншому фонду, що збирає на аналогічну ціль. Якщо гроші донатили тисячі людей – все одно можна спробувати повернути їх, вихід є. Треба звернутися до банку, задекларувати невитрачену суму і попросити знайти людей, які донатили, щоб повернути кошти. Банк допоможе повернути внески своїх клієнтів, а те, що задонатили з інших банків, повернете іншим шляхом. «Можна у соцмережах оголосити, що до такої-то дати повертаєте невикористані кошти усім, хто звернеться, а хто не встигне чи не зможе – мусять знати, що залишок буде перерахований на певний фонд», – пояснює схему Дорожан. Це – про прозорість благодійності. Таким чином ми усі разом створюємо цю систему і культуру, на якій будується довіра.
На чистій довірі довго не позбираєш
В Україні люди надмірно покладаються на довіру навіть у таких серйозних справах як оперування великими сумами чужих коштів. І фізична особа, яка збирає кошти на лікування абощо й не зобов’язана звітувати податковій чи навіть донаторам. Але збори на довірі працюють до певної межі. Часто, до тієї, за якою закінчуються знайомі знайомих і надто довірливі незнайомі. Тож якщо плануєте займатися благодійністю далі, краще зареєструватися волонтером чи відкрити благодійний фонд. Так, після цього доведеться подавати звіти, платити податки: до юридичної особи у закону завжди більше вимог. «Але моя особиста думка – донатити краще на фонди, – говорить Дорожан. – Довіра вибудовується довго і точно не через перекидання грошей на особисті картки».
У більшості випадків історія зі збиранням на особисту картку може тягтися за волонтером навіть коли він/вона вже відкрили власний фонд: збирають за інерцією. Та саме така роздрібненість каналів збору призводить до проблем, бо нема механізму, щоб відслідкувати, які суми з цих карток переведені або ж чи оплачували з них покупки напряму на визначу мету.
Тож для тривалого системного залучення коштів і побудови репутації, яка працюватиме на волонтера, краще у певний момент таки погодитись на технічні складнощі. «Довго виїжджати тільки на репутації не можна. Рано чи пізно доведеться забезпечити прозорість, звітувати. І краще підійти до благодійності професійно відразу і з добрим наміром, аніж через проблеми, яких могло і не виникнути», – каже директор БФ.
