Фото: Зоряна Стельмах
Ігор Ліскі, Алекс Ліссітса, Тарас Висоцький, Іван Чайківський і Віктор Гончаренко (праворуч)
Експорт працює лише на 50 %
Останні 20 років український аграрний сектор розвивався як експортноорієнтований. 70 % вирощеної в Україні продукції експортували, говорить міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. У 2021 році був піковий показник — Україна експортувала продукції на 27 мільярдів доларів. Майже 90 %
агропродукції завжди йшло морськими шляхами.
З початку повномасштабного вторгнення для експорту використовували обмежену кількість портів — переважно чорноморські глибоководні порти Одеської області. Але з серпня 2026 року — через прицільні
російські удари по суднах та портовій інфраструктурі — заблоковані і вони.
Експорт здійснюється альтернативними сухопутними шляхами, які, стверджує міністр, дають максимум половину потрібних обсягів.
«За підсумками вересня ми мали до 50 % від необхідного обсягу експорту іншими шляхами, не через глибоководні порти. За 27 днів жовтня — 47 %. Об’єктивно це підтверджує, що 50 % — це максимум. Якщо
не буде додаткових форс-мажорів, коридор становитиме 45–50 %, не більше», — відзначив Тарас Висоцький.
Фото: Зоряна Стельмах
Тарас Висоцький, міністр аграрної політики та продовольства
Приблизно половина експорту зараз іде Дунаєм, половина — залізницею, на автотранспорт припадає лише 3-4 % через надто великі витрати, розповів урядовець.
«Але й ці обсяги менші, ніж у 2022–2023 роках, бо тоді не було таких масованих атак на дунайську логістику. Кожен із цих напрямків може забезпечити не більше ніж 20–25 % спроможності портів
Великої Одеси», — зауважив очільник Мінагро.
І ця ситуація, додає засновник і голова «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса, кардинально відрізняється від тієї, яка була на початку повномасштабного вторгнення, коли
робота морських портів теж була паралізована.
«Тоді світ раптом усвідомив, наскільки залежить від української аграрної продукції. Німці, які звикли їсти сосиски з гірчицею, раптом виявили, що 50 % гірчичного зерна надходило з України. І таких
прикладів величезна кількість.
До того ж у 2022 році Україна вже була потужним експортером, а аграрний сектор мав фінансову подушку, сформовану попередніми роками. Крім того, шок для світового ринку спричинив різке зростання
цін на зернові: пшениця подорожчала приблизно з 220–230 доларів до 500 доларів за тонну. Це частково компенсувало логістичні проблеми. Серед конкурентних переваг України традиційно була дешева
доставка продукції до морських портів. У 2022 році вона зникла, але високі світові ціни дозволяли компенсувати значне подорожчання логістики», — пояснює бізнесмен.
Фото: Зоряна Стельмах
Алекс Ліссітса, засновник і голова ‘Українського клубу аграрного бізнесу’
Сьогодні ж підвищення світових цін до 300-400 доларів за тонну, на яке розраховували українські аграрії, не відбувалося, констатує Алекс Ліссітса: на світовому ринку залишилися ще попередні
запаси, та й в Австралії і Південній Америці видався врожайний рік.
Крім того, країни-імпортери, на кшталт Туреччини та Єгипту, від яких Україна очікувала тиску на Росію для розвʼязання проблеми морського експорту, жодним чином на ситуацію не вплинули.
А тривала логістика, зауважує Алекс Ліссітса, вбиває якість сировини.
«Якщо зерно йде місяць-півтора у вагонах до Дунаю або через Польщу, то ми відправляємо продовольчу пшеницю, а на місці отримуємо вже фураж. Формально ми не виконуємо умов договору.
З цими проблемами ми стикаємося майже постійно, тому що до Констанци зерно у вагонах йде плюс-мінус місяць. До Дунаю так само проблемно. Якщо взяти шлях до Гамбурга чи Бремена — це півтора місяця
з величезними проблемами», — скаржиться бізнесмен.
«Чи є десь в Європейському Союзі приклад, коли ти, вирощуючи продукцію з доданою вартістю, мав би їхати 1500 кілометрів? Відправити контейнер із Харкова в Гданськ чи в Констанцу і при цьому
залишитися конкурентоспроможним?» — заявив міністр агрополітики Тарас Висоцький. Без морської логістики, на його думку, експорт агропродукції на повну силу не запрацює.
Фото: Зоряна Стельмах
Тарас Висоцький, міністр аграрної політики та продовольства ( в центрі)
Що з урожаєм, який не вдається експортувати?
Зі зберіганням врожаю в Україні немає проблем — держава пропонує і стаціонарні елеватори, і тимчасові місця (так звані «рукави»). Цих потужностей мало би вистачати, щоб більшість продукції можна
було зберегти належної якості, запевняє міністр. До того ж частину кукурудзи, скоріш за все, збиратимуть вже навесні.
Але проблема в тому, що більшість продукції зберігають на елеваторах, які також є обʼєктами атак, зауважив
Тарас Висоцький.
Як проходить посівна і чого чекати навесні??
Зазвичай аграрії засівають третину площ (приблизно 7 мільйонів з 20) восени і дві третини — навесні, зауважує міністр аграрної політики та продовольства. Тож, підсумки осінньої кампанії вже можна
підбивати.
«По ріпаку площі будуть навіть на кілька відсотків більші. По пшениці, схоже, буде на 15 % менше. Ще тиждень досіватимуть. Але осіння посівна відбулася, і на досить високому рівні, з огляду на всі
обставини. Певного запасу на неї вистачило», — розповів деталі Тарас Висоцький.
Фото: Зоряна Стельмах
Ігор Ліскі, Алекс Ліссітса, Тарас Висоцький, Іван Чайківський і Віктор Гончаренко (праворуч)
А от весняна посівна кампанія, за його словами, стане справжнім викликом: площ більше, коштів відповідно треба більше, експорт не збільшується і не пришвидшується, запаси зменшуються.
«Цього року залучено на 35 млрд грн кредитних ресурсів більше, ніж минулого на аналогічну дату, зокрема за програмою „5-7-9». Але це кредити під віру в те, що вдасться реалізувати продукцію, яка
пішла в заставу», — додав міністр.
Залучити додаткові кредити перед весняною кампанією, за його словами, буде складно.
«Можливо, це буде ще 10–15 млрд. Навряд чи більше. На осінню посівну цей інструмент допоміг, але він стає обмеженим. За такого моделювання, думаю, що на 5 мільйонів гектарів — десь на половину
весняної посівної — коштів може не вистачати», — припускає Тарас Висоцький.
За словами голови «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекса Ліссітси, сьогодні вже можна сказати, що весняна посівна кампанія пройде під знаком жорсткої економії.
Фото: Зоряна Стельмах
Алекс Ліссітса, засновник і голова ‘Українського клубу аграрного бізнесу’
«В аграрному бізнесі підготовка до наступного року починається задовго до весни. Орієнтовно до 1 грудня компанії визначаються зі структурами посівів. Можу сказати, що наступного року використання
добрив скоротять на 40 %, від оригінального гібридного насіння ми перейдемо до менш ефективного, від оригінальних засобів захисту рослин до генерики, яка дешевша. Головна мета — максимально знизити
собівартість продукції, — каже Алекс Ліссітса. — Тому що минулого року ціна палива становила 7 % собівартості, зараз — 23 %. 40 гривень за літр дизпалива минулого року проти 110 гривень цього.
Ціна на паливо зросла втричі, а на продукцію впала. Зменшення використання добрив, засобів захисту означає, що врожай буде меншим. Ми впадемо суттєво».
Березень, на його думку, буде контрольною точкою щодо того, скільки продукції вдалося реалізувати, чи працюють морські порти, які культури доцільно буде сіяти. А от, чи залишиться агросектор
України глобальним гравцем, стане зрозуміло десь в червні, припускає Ліссітса.
Де аграріями брати гроші
За підрахунками Мінагрополітики, Україна може недоекспортувати агропродукції на 10 мільярдів доларів. Аграріям бракує оборотних коштів. Особливо важко малим фермерам, додає президент ГО
«Асоціація фермерів та приватних землевласників України» Віктор Гончаренко.
Фото: Зоряна Стельмах
Віктор Гончаренко, президент ГО ‘Асоціація фермерів та приватних землевласників України’
За його словами, низька врожайність кукурудзи (тонна-півтори замість звичних 10 тонн з гектара) — а це основна культура і у великих підприємств, і у дрібних фермерських господарств — покриє лише
витрати на пальне під час збирання й перевезення врожаю. Й ті кошти заморожуються, доки сировина залишається у зерносховищах.
Урядові кредитні програми, як зазначив міністр агрополітики Тарас Висоцький, мають обмежений ресурс і майже вичерпані.
«Аграрку» активно кредитують комерційні банки, наголосила колишня заступниця Голови Національного банку України Катерина Рожкова, — агросектор посідає третє місце в кредитному портфелі
банків. Але зараз фінансові установи, за її словами, підвищили кредитні вимоги і вже говорять про потенційне підвищення вартості кредитування.
Фото: Зоряна Стельмах
Колишня перша заступниця Голови НБУ Катерина Рожкова
«Це все не від гарного життя. Немає, на жаль, страхування або компенсаційних програм, які би захистили виробника і малого, і середнього, і сам банк. Але є величезна кількість інструментів як у
самих банків, так і у Національного банку.
Якщо б підлаштувати вимоги, зокрема європейські, які висуваються до банків, до сьогоднішньої ситуації, враховуючи величезний запас капіталу (навіть попри 50 % оподаткування банківського сектору),
це дозволило б банкам збільшити кредитування в рази, не стикаючись з труднощами», — зауважила фахівчиня.
Також у ситуації з кредитуванням агробізнесу, вважає Катерина Рожкова, допомогли б портфельні гарантії.
«Я розумію, що в держави обмежені можливості, але в нас є представники міжнародних фінансових організацій, які, мені здається, в цій ситуації мають подивитися комплексно на проблематику і,
можливо, трошки розширити свої спроможності, допомагаючи нашому агросектору разом з фінансовим сектором подолати ці труднощі», — відзначила Рожкова.
Чи врятує аграріїв альтернативна логістика?
Голова наглядової ради EFI Group Ігор Ліскі бачить розвʼязання проблем з експортом, зокрема, у розвитку альтернативних логістичних маршрутів.
Фото: Зоряна Стельмах
Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group
«Сухі порти, перевалка через вузьку колію, продовження колії якомога далі, розширення коридорів, спрощення митного оформлення — це те, що може дати результат за умов блокування морських портів. І
будувати ці спроможності слід у максимально тісній співпраці з Європейським Союзом, — каже бізнесмен. — Не варто думати, що війна закінчиться вже завтра. Така ситуація може тривати ще довго. А
розбудова нової логістики — частина нашої стійкості. Використовувати її можна буде і після війни. Принаймні продукцію з західних і центральних регіонів можна було б вивозити залізницею. Це буде наша
стійкість і перевага».
Однак на це все одно потрібні роки, зазначає очільник Мінагрополітики Тарас Висоцький.
«У 2022 році рахували: на інфраструктурний залізничний проєкт потрібно в кращому разі 10 років. Країни Балтії у 2004-му чи 2005-му домовилися відмовитися від широкої колії й побудувати
європейську, і за 20 років так і не побудували. На широку колію через Польщу з України до Балтії, за прорахунками, потрібно сім років плюс проєктна документація, — розповів міністр. — Мені
здається, що більш ймовірно — і хочеться в це вірити, — що наш military-tech знайде рішення: коридори прикриття, щоб 90 % збивати і ходити морем. І вкласти в це максимум ресурсу. Це буде швидше, ніж
усе змінити».
Фото: Зоряна Стельмах
Тарас Висоцький, міністр аграрної політики та продовольства
Песимістичний сценарій
Наявні нині шляхи експорту — без відновлення морської логістики — не дають українському аграрному сектору обнадійливих перспектив, вважає очільник Мінагро Тарас Висоцький. На його думку,
без відновлення морського експорту аграрна галузь більше не буде однією з ключових в українській економіці принаймні років з десять. А обсяги експорту можуть скоротитися до рівня 2001 року, коли за
кордон постачали лише близько 30% аграрної продукції.
Водночас, міністр вважає, що 2027-й буде роком адаптації для сектору.
Секретар Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики Іван Чайківський вважає, що нинішня ситуація показує необхідність реформування аграрної галузі.
Фото: Зоряна Стельмах
Іван Чайківський, секретар Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики
«Скажу відверто: аграрний сектор уже ніколи не буде таким, як ми його знали до серпня 26 року (відколи припинився експорт продукції морем. — Ред). Маємо розуміти, що просто вирощувати пшеницю чи
кукурудзу Україна вже точно не буде. Я в цьому глибоко переконаний. І що з цим робити, кожен буде вирішувати сам — і малий фермер, і великий холдинг.
Але традиція сіяти зерно і везти його в порт в Україні, треба сказати чесно, завершена. Тепер починається пошук нових можливостей. І кожен має знайти свій шлях, як виходити із ситуації», — заявив
секретар парламентського комітету з питань аграрної і земельної політики.
На його думку, аграрії максимально скорочуватимуть витрати; частина з них повертатиме землі орендодавцям, а так звані випадкові інвестори — ті, хто не мав особливого стосунку до аграрного сектору,
але розраховував на великі й швидкі прибутки — взагалі вийдуть з цієї галузі.
Крім того, аграрії мають проблеми не лише зі збутом і цінами. Малі фермери, за словами президента ГО «Асоціація фермерів та приватних землевласників України» Віктора Гончаренка,
відчувають сьогодні тотальний брак робочої сили.
Фото: Зоряна Стельмах
Віктор Гончаренко, президент ГО ‘Асоціація фермерів та приватних землевласників України’
«Населення чоловічої статі в селах скоротилося настільки, що немає кого посадити за кермо трактора чи автомобіля. Велика кількість працівників дрібних фермерств перейшли до великих господарств,
розуміючи, що можуть отримати там бронювання. Дрібні фермери залишаються сам на сам з проблемами. А з пенсіонерами 70+ багато не зробиш», — заявив аграрій.
Крім того, не меншою бідою він вважає меліоративну кризу та нестачу води для поливу.
«Малі річки, де вони ще є, вже не рятують. І їхня кількість зменшується щороку. А поливати сільськогосподарські поля з артезіанських свердловин — це злочин: ми забираємо воду в майбутніх поколінь.
Полив угідь такою водою, на мою думку, ненормальне явище», — додав президент ГО «Асоціація фермерів та приватних землевласників України».
Переробка як шанс для аграрки
Спікери одностайні у тому, що переробка може стати шансом для аграрного бізнесу.
Очільник EFI Group Ігор Ліскі вважає, що розбудова переробної галузі допоможе виправити дисбаланс між низькою ціною на українську сировину та високою вартістю кінцевого європейського
продукту. Для цього в Україні вже є необхідна база: земля, захищене право власності та можливості для реалізації довгострокових проєктів абощо.
«Одна справа — виростити соняшник, інша — зробити з нього олію. Посадити виноградник і зробити з винограду вино, виростити сою і переробити її на соєвий концентрат, протеїн абощо. Я щиро вірю, що
Україна доросла до того, щоб створювати брендові кінцеві продукти, які можуть використовуватися в фармацевтиці, хімічній промисловості, в різних галузях. І не боятися конкурувати в Європі», — вважає
бізнесмен.
Фото: Зоряна Стельмах
Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group
Єдине, чого не вистачає, на думку Ігоря Ліскі, — проєктного фінансування.
На цей аспект звернув увагу і голова «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса. Традиційна банківська модель, за якої кредит видають під заставу, за його словами, в умовах війни
часто не працює через суттєве зниження вартості багатьох українських активів.
«Якщо я піду в банк і скажу, що хочу закласти актив, який раніше коштував 30 мільйонів доларів, а зараз оцінюють у кращому разі в три, то за ці три мільйони я не побудую нічого», — констатує
Ліссітса.
Тож український агробізнес потребує іншої моделі фінансування — кредитування безпосередньо під реалізацію інвестиційних проєктів, зазначає він. Не менш важливим є залучення Private Equity
фондів, які могли б інвестувати в аграрні підприємства й нові виробничі проєкти, бодай навіть спочатку в західних регіонах.
«Не проблема сьогодні намолоти борошна, наробити круп чи начавити олії, — зауважує президент ГО «Асоціація фермерів та приватних землевласників України» Віктор Гончаренко. — Але хто її
з’їсть? Куди її діти? Коли говоримо з європейськими колегами-фермерами, вони бояться нашої присутності, нашого втручання, вступу до Європейського Союзу. Мовляв, не знають, де свою продукцію дівати»,
— вважає аграрій.
Фото: Зоряна Стельмах
Віктор Гончаренко, президент ГО ‘Асоціація фермерів та приватних землевласників України’
За його прогнозом, розвиток переробки спонукатиме малих фермерів, які не мають можливості самостійно створювати великі виробництва, об’єднуватися в кооперативи. За приклад він наводить
кооперативний рух у США та Європі.
«Там кооперативи володіють не тільки переробкою, а й торгівлею, ритейлом — працюють за принципом «від поля до столу». І це один з виходів. Коли ми вже дійдемо до критичної точки, тоді обʼєднаємося
і будемо шукати спільно вихід із ситуації. Бо зараз українці діють кожен по-своєму, хто, як може, пробує різні варіанти. Коли ж дійде до краю — зʼявиться правильний рух. І шлях у нас єдиний — у
Європу. Маючи такий потужний ринок, треба робити все, щоб працювати разом», — зазначив аграрій.
Але такий підхід, зауважує секретар Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики Іван Чайківський, вимагає перегляду національного законодавства, адже кооперативна діяльність в
Україні зведена нанівець.
«Кооперація починала працювати в Україні й доволі непогано на початку 2000-х років. Але нинішнє законодавство перекреслило розвиток кооперації, оскільки обслуговуючі кооперативи не сприймаються
нашими податківцями як суб’єкт господарювання, а розглядаються як товариство, прибуткова організація. І ті зародки кооперації, закладені на початку 2000-х, сьогодні практично анульовані», — зазначив
нардеп.
Фото: Зоряна Стельмах
Іван Чайківський, секретар Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики
На думку Алекса Ліссітси, українська переробна промисловість зможе повноцінно розвиватися й бути прибутковою за умови інтеграції України до Європейського Союзу.
«Іншого ринку в нас немає. 500-мільйонний ринок потенційно здатний поглинати значні обсяги української продукції: крохмаль, гриби, малину, консервовані продукти тощо», — аргументує він.
ЄС — стратегічний шанс для українського агросектору, але конкуренція буде жорсткою
Україна не має альтернативи Європейському Союзу, впевнений Алекс Ліссітса. І для порятунку аграрної галузі й країни загалом, йти туди треба максимально швидкими кроками.
Тієї ж думки дотримується й бізнесмен Ігор ЛІскі.
Фото: Зоряна Стельмах
Ігор Ліскі, Алекс Ліссітса, Тарас Висоцький, Іван Чайківський і Віктор Гончаренко (праворуч)
«Мені дивно, що досі є дискусія, чи потрібен Україні Євросоюз з його правилами, регуляціями, стандартами, обмеженнями. Мовляв, можливо, ми краще впораємося самі. Але в сьогоднішніх умовах треба
відкинути рожеві мрії.
Євросоюз — це по суті єдиний великий гравець, готовий з нами грати з різних причин. Навіть американці ладні нас обміняти на Іран чи на зближення з Росією та Китаєм. І це небезпечна тенденція. А
для Євросоюзу в нас є карти — ми вкладаємося в європейську архітектуру безпеки. Можемо розмовляти на рівних.
До того ж, якщо ми розташовані поруч з найбільшим ринком, навіщо шукати якісь дивні конструкції у світі, який дедалі більше фрагментується», — підкреслив Ігор Ліскі. Тож, українським аграріям, на
його думку, вже слід готуватися — зокрема, підвищувати стандарти якості.
Але й Європі українським аграріям доведеться вигризати своє місце, вважає голова «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса. Тож, Україні слід навчитися відстоювати свої
інтереси, наприклад, як Бразилії, до якої вона подібна за характером розвитку, динамікою та впровадженням інновацій в аграрному секторі.
Фото: Зоряна Стельмах
Алекс Ліссітса, засновник і голова ‘Українського клубу аграрного бізнесу’
«Бразильський аграрний бізнес відкрив свій офіс у Брюсселі 15 років тому. І стабільно працює, лобіює свої інтереси. Ми, “Український клуб аграрного бізнесу”, відкрили своє представництво лише два
роки тому. Ми на початку шляху, і повірте — це непроста історія. Нас ніхто просто так ніде не чекає. Усе треба вигризати.
Бразилію, яка тарабанить 4,5 мільйона тонн цукру, ніхто не чіпає. А про Україну, яка експортує 100 тисяч тонн у межах квоти, кажуть, що вона завалила цукром Європу. Польща барабанить Україну через
мед, хоча Китай завозить меду удвічі більше й ніхто його не чіпає. Так само Сербія завозить утричі більше малини в Європейський Союз, ніж Україна, але лобістські структури барабанять саме
Україну.
На нас чекає важка робота. Нам треба все це відбивати, вигризати і працювати. Але це ринкова економіка, по-іншому не буває», — підкреслив бізнесмен.
